5 грудня щороку відзначають Міжнародний день волонтера. Його започатковано ще в далекому 1985 році на сесії Генеральної Асамблеї ООН. У резолюції було запропоновано урядом відзначати 5 грудня як Міжнародний день волонтерів в ім‘я економічного і соціального розвитку.
Від початку російської агресії у 2014 році волонтерами в Україні стали і дорослі, і діти. Якщо ще дев‘ять років тому це були одиниці, то сьогодні кожен волонтер. Плести сітки, робити окопні свічки, готувати вареники, пекти булочки – це лише частка того, що ми робимо.
Коли війна вигнала людей з їхніх домівок, ніхто не залишився осторонь. Пам‘ятаю, як у перші дні до нашого коледжу приїхали біженці. Ми несли все: чайники, теплі речі, постіль, засоби гігієни і продукти, навіть дитячі візки і горщики. Так біда прийшла до нашого дому.
Сьогодні переселенці, як ми їх називаємо з любов‘ю, стали частиною нашої родини. Хтось повернувся додому, а декому просто нікуди їхати: дому вже немає. Ми продовжуємо їм допомагати.
Особлива подяка адміністрації коледжу в особі Юрія Хомоша та коменданту гуртожитка Лесі Добрянській.
Багато захисників є добровольцями. Це і наші колеги викладачі, і колишні студенти, і чоловіки, і сини, і брати. Нещодавно мій син сказав: «Якщо не ми, то не ми».
Тому нашим обов‘язком у тилу є допомога продуктами, бронежилетами, формою, машинами, тепловізорами, дронами. І студенти, і викладачі коледжу є волонтерами. Сьогодні в нас акція «Захиснику від Миколая», а завтра… ще придумаємо, бо ми єдині, неповторні і нездоланні. «Ми є. Були. І будем Ми! Й Вітчизна наша з нами»(І. Багряний)
Автор: Ольга Підцерковна